Формування комунікативної толерантності у молоді в умовах інклюзивної освіти
DOI:
https://doi.org/10.24144/2077-6594.3.2.2020.213723Анотація
Необхідність запровадження інклюзивної освіти пов’язана, насамперед, з тим, що число молоді, яка потребує корекційного навчання, неухильно зростає. Тому наразі на сучасному етапі розвитку освіти в Україні відкриваються нові перспективи, пов’язані з переосмисленням ставлення до організації навчання і виховання молоді з особливими освітніми потребами в єдиному інклюзивному толерантному освітньому середовищі.
Метою статті є аналіз проблеми комунікативної толерантності до молоді з особливими освітніми потребами у процесі інклюзивного навчання.
Матеріали та методи. Останнім часом в системі освіти України надається особлива увага формуванню нової філософії державної політики щодо спільного навчання здорової молоді та молоді з особливими освітніми потребами, тобто впровадженню інклюзивного навчання. Дана тенденція підтверджує необхідність розробки новітніх підходів до формування такої особистісної якості молодої людини, як комунікативна толерантність. Саме рівень толерантності сьогодні є важливим критерієм визначення цивілізованості суспільства та відіграє провідну роль у становленні державності.
Результати. За результатами анкетування кураторів груп з метою вивчення специфіки їхньої роботи з молоддю, які мають особливості психофізичного розвитку в толерантному інтегрованому середовищі навчального закладу встановлено, що основними видами діяльності, які здійснює куратор щодо інтеграції молоді з особливостями психофізичного розвитку є допомога у формування адекватної самооцінки молоді, упевненості у власних силах (75,00%), подоланні труднощів комунікативного плану (65,00%), вивчення потреб молоді (60,00%).
Висновки. Таким чином, толерантне інклюзивне освітнє середовище – це, перш за все гуманні та демократичні стосунки між усіма учасниками навчально-виховного процесу, які базуються на доброті, взаєморозумінні, взаємоповазі; це співробітництво у атмосфері теплоти, поваги, людяності; це вміння сприймати кожну молоду людину як унікальну, неповторну особистість; середовище, де всі молоді люди незалежно від своїх освітніх потреб здатні навчатися ефективніше, підвищувати свою соціальну компетентність, вдосконалювати комунікативні навички, а також відчувати себе частиною загальної спільноти.
Посилання
Шинкарьова Ж. Толерантність як домінанта соціального партнерства суб’єктів діяльності в умовах інклюзивної освіти.
Лапа В.М. Особливості міжособистісної комунікації старшокласників в умовах інклюзивного навчання / В.М. Лапа // Вісник ОНУ ім. І.І. Мечнікова. Психологія. – 2017. – № 22. випуск 2 (44). – с. 90–99.
Єжова Т.Є. Організаційно-педагогічні умови створення толерантного освітнього середовища інклюзивної школи / Т.Є. Єжова. – Режим доступу: http://ap.uu.edu.ua/article/74.
Сайко Х.Я., Островська К.О. Толерантність до дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивній школі / Х.Я. Сайко, К.О. Островська // Режим доступу: https://pedagogy.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/09/tolerantnist.pdf.
Косарєва Г.М. Особливості формування толерантного інклюзивного середовища у дошкільному навчальному закладі / Г.М. Косарєва // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. – 2014. – с. 38–42.
Концепція Нової Української школи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvita.ua/school/reform/ 54276.
Улинець С.І. Проблема формування психологічної готовності до професійної педагогічної діяльності.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
