Основні положення Конвенції ООН про права осіб з інавлідністю: уроки для України

Автор(и)

  • Г. О. Слабкий ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна, Україна
  • І С Миронюк ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна, Україна
  • Н. О. Кабацій ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна, Україна
  • Л. В Левко ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна, Україна
  • Ю В. Бронь ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2077-6594.3.2.2020.213742

Анотація

Конвенція з прав інвалідів (з 2016 р. – осіб з інвалідністю) була прийнята в грудні 2006 року в штаб-квартирі ООН. Вона визначила зміну парадигми по відношенню до осіб з інвалідністю. Вона включає детальний розподіл категорій осіб з інвалідністю і підкреслює, що всі люди з любими формами інвалідності мають всі права людини і свободи. Конвенція визначає яким способом всі категорії прав мають застосовуватися до осіб з інвалідністю, визначає ті сфери, які необхідно адаптувати для того, щоб особи з інвалідністю могли успішно користуватися своїми правами, а також сфери, в яких порушувалися права осіб з інвалідністю та в яких треба посилити права осіб з інвалідністю. Конвенція не вводить нові права, а зосереджує увагу на тих правах, які регулярно порушуються по відношенню до осіб з інвалідністю.

##submission.downloads##

Номер

Том 2 № 3 (2020): Україна. Здоров’я нації

Розділ

Матеріали учасників науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання розвитку системи освітніх, со

Ліцензія

          Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

 2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).