Порівняння впливу стимулюючої спірометрії та інспіраторних м’язових тренувань на відновлення легеневої функції після кардіохірургічних втручань
DOI:
https://doi.org/10.24144/2077-6594.2.1.2021.235372Анотація
Мета – порівняти вплив орієнтованої на поток стимулювальної спірометрії (СС) та інспіраторних м’язових тренувань (ІМТ) на показники спірографії серед кардіохірургічних пацієнтів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів, котрим виконувалось кардіохірургічне втручання. Пацієнтів випадковим чином розподілили у співвідношенні 1:1 на групу СС та групу IMT. Пацієнти отримували однакову фізичну терапію у частині ранньої мобілізації, лікувальної гімнастики, ходьби, відкашлювання. Групи різнились у респіраторній фізичній терапії: група ІМТ – дихальні вправи з тренажером Respironics Threshold IMT; група СС – тренажер Tri-Ball. Перед операцією та на 7 послеопераційний день (ПОД) пацієнти усіх груп виконували спірографію.
Результати. Проведений статистичний аналіз не підтвердив наявність переваг жодної з використаних респіраторних технік фізичної терапії. Початкові значення життєвої ємності легень становили 104,29±14,06% у групі СС та 104,91±19,42% у групі ІМТ (р=0,853), а після операції становили 74,93±16,90% та 77,84±14,68% відповідно (р=0,385). Показники життєвої ємності легень знизилися на 29,36% у групі CС та 27,07% у групі IMT. Динаміка форсованої життєвої ємності легень склала 27,69% та 26,27% відповідно.
Висновки. Різниці між впливом СС та ІМТ на показники легеневої функції серед кардіохірургічних пацієнтів не встановлено.
Ключові слова: кардіореабілітація, фізична реабілітація, терапевтичні вправи, система дихання.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).