Здоров’я громадян України – важлива складова національної безпеки та потенціалу суверенітету держави
DOI:
https://doi.org/10.24144/2077-6594.3.1.2021.240802Анотація
Мета дослідження: висвітлення проблеми здоров’я людини як філософського феномена і важливої складової національної безпеки та потенціалу суверенітету держави.
Матеріали та методи. Проаналізовано наукові джерела за темою (14) з використанням методів системного підходу та системного аналізу.
Результати. Стан здоров’я нації безпосередньо зумовлює рівень продуктивності праці в суспільстві і значною мірою впливає на перспективи його соціально-економічного розвитку. Але коли здоров’я громадян розглядається в контексті національної безпеки та оборони, воно набуває ще й стратегічного значення. Сутність поняття “суверенітет” дає підстави стверджувати, що стійкий державний суверенітет – це те, що створює гарантію стабільності і високий рівень національної безпеки.
Висновки. Сьогодні надзвичайно важливо враховувати можливі конфігурації майбутнього: визначати стратегічні пріоритети, створювати сприятливі умови для стійкого розвитку. А такий розвиток в сучасних умовах залежить не тільки і не стільки від стану економіки, скільки від рівня здоров’я громадян держави та якості державного управління.
Ключові слова: здоров’я громадян, національна безпека, потенціал суверенітету держави.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).