Провідні фактори розвитку коксартрозу у поєднанні з остеопенією у жінок

Анотація

Мета дослідження. Провести дослідження для визначення провідних факторів розвитку коксартрозу у поєднанні з остеопенією у жінок.

Матеріали та методи. У дослідженні взяло участь 40 жінок у віці від 50 до 70 років, хворих на коксартроз І- II стадії за Kellgren-Lowrence в поєднанні з остеопенією. Серед хворих переважали жінки з ІІ стадією коксартрозу. В роботі використовували дані анамнезу, клінічної картини, функціональних порушень кульшового суглоба, трофологічного статусу, огляд, пальпація суглобів, рухливість суглобів (гоніометрія), оцінка стану губчатої кісткової тканини здійснювалася шляхом ультразвукової денситометрії п’яткової кістки та статистичні методи дослідження.

Результати. Вивчення анамнезу захворювань показало, що тривалість захворювання на КА у 95,0 % пацієнток коливалася від 1 до 5 років, що складало (3,850,36) роки. Кількість загострень на рік складала 1,90,17. Тривалість періодів ремісії, відповідно, склала (7,20,5) місяці. При аналізі результатів ультразвукового денситометричного дослідження порушення мінералізації кісткової тканини виявлено у всіх хворих. При цьому ступінь остеопенії зростав з віком пацієнток, а також зі стадією коксартрозу та його тривалістю. Поряд з цим спостерігалося зниження якісних параметрів кістки: еластичності, щільності, а також міцності кістки. Домінуючим фактором ризику розвитку коксартрозу є надлишкова маса тіла, адже половина пацієнтів має показник ІМТ (27,2±0,6). З підвищенням ІМТ суттєво змінювалася мінеральна щільність кісткової тканини. Меншою мірою серед факторів ризику на захворюваність впливала важка фізична праця, гіподинамія, ожиріння та сколіотична постава. Ступінь ураження кульшового суглоба прямо корелював з показником травматизації пацієнток. При аналізі клінічної симптоматики встановлено, що за індексом WOMAC-А переважав біль помірної інтенсивності, який посилювався зі зниженням T-індексу (r= -0,63; p=0,003), еластичності (r= – 0,67; p=0,001), щільності (r= – 0,56; p=0,01) та міцності кісткової тканини (r= – 0,64; p=0,002). Більше ніж у половини хворих спостерігався ранковий та стартовий біль. Потенційними умовами посилення больового синдрому були: ходьба по нерівній місцевості – у 50,0 % хворих, підйом по сходах – у 45,0 %, спуск по сходах – у 35,0 %. У 55,0 % жінок біль посилювався під час тривалого стояння. На біль під час підйому та спуску по сходах впливала надлишкова маса тіла. Скутість суглобу за показником індексу WOMAC-В також була переважно помірною. Але її рівень зростав зі зниженням еластичності (r= -0,54; p=0,01) та щільності (r= -0,50; p=0,03) кісткової тканини. 

Висновки. Виявлена багатофакторна етіологія коксартрозу та остеодефіциту, яка складається з конституціональних факторів, чинників навколишнього середовища, генетичної сприйнятливості, механічних і травматичних ушкоджень, а також ендокринних та метаболічних змін в організмі, які порушують процеси ремоделювання субхондральної кістки та суглобового хряща. Механізми розвитку КА і ОП демонструють як відмінності, так і подібності між цими станами. Встановлений тісний зв’язок між клінічними проявами КА та функціональним станом кульшових суглобів жінок був обумовлений з одного боку факторами ризику, з другого, ступенем остеопенії та еластичністю, щільністю трабекулярного шару кісткової тканини та її міцністю. Це дозволяє стверджувати про визначення причинно-наслідкових зв’язків розвитку КА в умовах поєднання з остеопенією.

Ключові слова: коксартроз, остеопенія, надлишкова маса тіла.