Нормативно-правове регулювання розслідування професійних захворювань та виробничого травматизму в Україні
DOI:
https://doi.org/10.24144/2077-6594.2.1.2022.258912Анотація
Державна політика в галузі безпеки праці визначено законодавством України та узгоджується з принципами Конвенцій Міжнародної організації праці, директивами ЄС. У 2018 р. розпорядженням КМУ № 989-р схвалена Концепція реформування системи управління охороною праці. У Національній доповіді «Цілі Сталого Розвитку: Україна» передбачено до 2030 року знизити показник виробничого травматизму майже вдвічі.
Мета дослідження – комплексний аналіз нормативно-правових актів України, що регламентують розслідування та облік професійних захворювань та виробничого травматизму.
Матеріали та методи. Проаналізовані нормативно-правові акти України, що регулюють питання встановлення та обліку професійних захворювань і виробничого травматизму.
Результати. Положення з безпеки праці регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом «Про охорону праці», іншими Законами, а також розробленими відповідно до них нормативно-правовими актами. Держслужба України з питань праці, Фонд соціального страхування здійснюють контроль за своєчасністю та об’єктивністю розслідування нещасних випадків, займаються соціальним страхуванням згідно Постанови КМУ № 337 «Про Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (2019 р.).
Висновки. Законодавча та нормативна база щодо розслідування та обліку професійних захворювань формуються з урахуванням Директив МОТ,ЕС, адаптовані до потреб сьогодення. Необхідно скорочення нормативно-правових актів, перехід від компенсаційної моделі до системи управління професійними ризиками.
Ключові слова: безпека праці, професійні захворювання, нещасний випадок, розслідування, нормативно-правова база.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
