Інформаційно-комунікаційні технології в охороні здоров’я: європейський досвід, можливості для України
DOI:
https://doi.org/10.24144/2077-6594.4.1.2022.277068Анотація
Поширення в Україні електронних сервісів потребує застосування системного підходу та вивчення кращих світових практик для забезпечення співмірності та взаємопов’язаності у впровадженні між окремими складовими електронного здоров’я.
Мета. На основі вивчення звіту Глобальної ради з електронного здоров’я ВООЗ щодо напрямів впровадження системи електронного здоров’я визначити найбільш перспективні для України сфери впровадження.
Матеріали та методи. Вивчений звіт Глобальної ради з електронного здоров’я ВООЗ, в якому дана загальна характеристика практик системи охорони здоров’я, що передбачають використання цифрових ресурсів, та ступеня їх впровадження. Здійснена порівняльна характеристика рівня впровадження різних сервісів електронного здоров’я в Україні, Польщі, Литві, Молдові та Швеції.
Результати. Проведений аналіз готовності країн до впровадження сервісів електронного здоров’я за такими напрямами як: 1) національна політика та фінансування електронного здоров’я; 2) нормативна база електронного здоров’я; 3) телемедицина; 4) електронний медичний журнал; 5) цифрові технології навчання у медицині; 6) мобільне здоров’я; 7) соціальні мережі 8) «великі дані».
Висновки. Сферами, що потребують першочергової уваги в Україні є створення створення законодавчої бази, формування адекватних підходів до фінансування та налагодження системної підготовки кадрів за напрямом електронного здоров’я на рівні магістратури та безперервного професійного розвитку.
Ключові слова: комунікація, інформаційно-комунікаційні технології, інтернет, електронне здоров’я, медична освіта.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).